Библия - Обещанное Восстановление

2-а Самуїлова

Розділ 18

1 А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників.

2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“

3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.

4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.

5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.

6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч!

8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.

10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“.

11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“.

12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома!

13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“.

14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба.

15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його.

16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д.

17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.

18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

19 А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.

20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“.

21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“

23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита.

24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік.

25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся.

26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“

27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“.

28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“

29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“.

30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став.

31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.

32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“

2-я книга Царств

Глава 18

1 Давид пересчитал своих людей и поставил начальников над тысячами и сотнями.

2 Он отправил людей, разделив их на три группы: одну треть Давид отдал под командование Иоава, другую треть — Авессы, сына Саруи, брата Иоава, а третью — под предводительство Еффея гефянина. И сказал царь Давид людям: «Я сам тоже пойду с вами».

3 Но люди сказали: «Нет! Ты не должен идти с нами. Если мы побежим, никто не обратит на это внимания. Даже если половина из нас умрёт, никто этого не заметит. Ты же стоишь десяти тысяч таких, как мы!

4 Тебе будет лучше остаться в городе, и, если нужно будет, ты поможешь нам». Затем царь ответил им: «Я сделаю так, как для вас лучше». Царь встал у ворот, а народ выходил по сотням и тысячам. Сберегите молодого Авессалома!

5 Царь приказал Иоаву, Авессе и Еффею: «Ради меня, сберегите мне молодого Авессалома!» И весь народ слышал, как царь приказывал всем начальникам обходиться с Авессаломом.

6 Армия Давида вышла в поле против армии Израиля, и они сразились в лесу Ефрема.

7 Армия Давида разбила израильтян, и их поражение в тот день было великое: двадцать тысяч человек было убито.

8 Сражение распространилось по всей округе, и в тот день больше народа погибло в лесу, чем от меча.

9 Случилось так, что Авессалом встретился с воинами Давида. Он был на своём муле, и, когда мул побежал под ветви большого дуба, голова Авессалома застряла в ветвях. Мул, на котором он сидел, убежал от него, а он так и остался висеть в воздухе.

10 Это увидел один из воинов и сказал Иоаву: «Я видел Авессалома; он висел на дубе».

11 Иоав сказал человеку, который донёс ему об этом: «Ты видел его? Почему же ты не убил его и не поверг его на землю? Я дал бы тебе за это 10 шекелей серебра и пояс».

12 Но человек ответил: «Даже если бы мне дали 1 000 шекелей серебра, я не поднял бы руки на царского сына, так как мы слышали, как царь приказал тебе, Авессе и Еффею: „Сберегите мне молодого Авессалома!”

13 А, если бы я поступил иначе и убил бы Авессалома, это не скрылось бы от царя, и ты бы сам наказал меня».

14 Иоав сказал: «Я не буду здесь попусту терять с тобой время!» Он взял три острые палки и вонзил их в сердце Авессалома, который был ещё жив и висел на дубе.

15 У Иоава было десять юношей-оруженосцев. Они окружили Авессалома и убили его.

16 Иоав затрубил в трубу, и люди перестали преследовать израильтян.

17 Затем люди Иоава взяли тело Авессалома, бросили его в лесу в глубокую яму и забросали её огромной кучей камней. Между тем все израильтяне разбежались по домам.

18 Ещё при жизни своей Авессалом поставил себе памятник в Царской долине, так как он думал: «Нет у меня сына, чтобы сохранилось моё имя». Он назвал памятник своим именем. Он называется «Памятник Авессалома» до сегодняшнего дня.

19 Ахимаас, сын Садока, сказал Иоаву: «Позволь, я побегу и извещу царя Давида о том, что Господь разбил его врагов».

20 Но Иоав повелел ему: «Нет, ты сегодня не принесёшь весть Давиду. Ты можешь известить его в другой день, но не сегодня, так как он был царским сыном».

21 Затем Иоав сказал одному эфиопу: «Пойди и расскажи царю всё, что ты видел». Тогда эфиоп поклонился Иоаву и поспешил к Давиду.

22 Но Ахимаас, сын Садока, снова попросил Иоава: «Что бы ни было, позволь и мне отправиться за эфиопом». Иоав ответил: «Сын мой, какую новость ты хочешь принести? За такую новость тебе не будет награды».

23 Тогда Ахимаас ответил: «Чтобы там ни случилось, мне необходимо бежать к Давиду». Тогда Иоав сказал: «Беги!» Ахимаас побежал через Иорданскую долину и опередил эфиопа.

24 Давид сидел между внутренними и наружными городскими воротами. Часовой поднялся на крышу ворот в стене и, подняв глаза, увидел человека, который бежал один.

25 Часовой закричал и известил об этом царя Давида. Царь сказал: «Если человек бежит один, значит это вестник». А человек подходил всё ближе и ближе к городу.

26 Затем часовой увидел другого бегущего человека и закричал привратнику: «Смотри, бежит ещё один человек!» Царь сказал: «И этот тоже вестник».

27 Часовой продолжил: «Мне кажется, что первый бежит как Ахимаас, сын Садока». Царь сказал: «Он хороший человек. Он идёт с доброй вестью».

28 Тогда Ахимаас выкрикнул царю: «Всё хорошо!» Он поклонился царю до земли и сказал: «Да будет благословен Господь, твой Бог! Он разбил тех, кто поднял руку против тебя, господин мой царь».

29 Царь спросил: «Жив ли молодой Авессалом?» Ахимаас ответил: «Я видел, что там царило большое волнение, когда Иоав посылал меня, но я не знаю, в чём было дело».

30 Тогда царь приказал: «Отойди в сторону и подожди». Ахимаас отошёл в сторону и стал ждать.

31 Затем пришёл эфиоп и сказал: «Господин мой царь, вот добрая весть для тебя! Сегодня Господь наказал всех, кто поднялся против тебя!»

32 Царь спросил эфиопа: «Всё ли благополучно с молодым Авессаломом?» Тогда эфиоп ответил: «Пусть с твоими врагами и со всеми, кто замышляет зло против тебя, будет то, что постигло этого юношу».

2-а Самуїлова Розділ 18	2-я книга Царств Глава 18
1 А Давид переглянув наро́д, що з ним, і настанови́в над ними ти́сячників та со́тників.	1 Давид пересчитал своих людей и поставил начальников над тысячами и сотнями.
2 І послав Давид народ, — третину під рукою Йоа́ва, і третину під рукою Авіша́я, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Ітта́я. І сказав цар до народу: „Конче піду́ також і я з вами!“	2 Он отправил людей, разделив их на три группы: одну треть Давид отдал под командование Иоава, другую треть — Авессы, сына Саруи, брата Иоава, а третью — под предводительство Еффея гефянина. И сказал царь Давид людям: «Я сам тоже пойду с вами».
3 Та народ сказав: „Ти не пі́деш! Бо якщо ми справді втече́мо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти — як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як бу́деш допомага́ти нам із міста“.	3 Но люди сказали: «Нет! Ты не должен идти с нами. Если мы побежим, никто не обратит на это внимания. Даже если половина из нас умрёт, никто этого не заметит. Ты же стоишь десяти тысяч таких, как мы!
4 І сказав до них цар: „Що́ буде добре в оча́х ваших, зроблю́“. І став цар при брамі, а ввесь наро́д повихо́див за сотнями та за тисячами.	4 Тебе будет лучше остаться в городе, и, если нужно будет, ты поможешь нам». Затем царь ответил им: «Я сделаю так, как для вас лучше». Царь встал у ворот, а народ выходил по сотням и тысячам. Сберегите молодого Авессалома!
5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: „Обере́жно будьте мені з моїм юнако́м Авесаломом!“ А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідника́м про Авесало́ма.	5 Царь приказал Иоаву, Авессе и Еффею: «Ради меня, сберегите мне молодого Авессалома!» И весь народ слышал, как царь приказывал всем начальникам обходиться с Авессаломом.
6 І вийшов народ на поле навпере́йми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.	6 Армия Давида вышла в поле против армии Израиля, и они сразились в лесу Ефрема.
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими раба́ми. І була там того дня велика пора́зка, — полягло двадцять тисяч!	7 Армия Давида разбила израильтян, и их поражение в тот день было великое: двадцать тысяч человек было убито.
8 І поши́рився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.	8 Сражение распространилось по всей округе, и в тот день больше народа погибло в лесу, чем от меча.
9 І спітка́вся Авесало́м із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гуща́вину великого дуба, а його воло́сся заплу́талося в ду́бі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг.	9 Случилось так, что Авессалом встретился с воинами Давида. Он был на своём муле, и, когда мул побежал под ветви большого дуба, голова Авессалома застряла в ветвях. Мул, на котором он сидел, убежал от него, а он так и остался висеть в воздухе.
10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: „Ось я бачив Авесалома, що ви́сить на дубі“.	10 Это увидел один из воинов и сказал Иоаву: «Я видел Авессалома; он висел на дубе».
11 І сказав Йоав до чоловіка, що доно́сив йому: „Ось ти бачив, а чому́ ти не вра́зив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одно́го пояса“.	11 Иоав сказал человеку, который донёс ему об этом: «Ты видел его? Почему же ты не убил его и не поверг его на землю? Я дал бы тебе за это 10 шекелей серебра и пояс».
12 І сказав той чоловік до Йоава: „А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, — не простягну́ своєї руки на царсько́го сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака́ Авесалома!	12 Но человек ответил: «Даже если бы мне дали 1 000 шекелей серебра, я не поднял бы руки на царского сына, так как мы слышали, как царь приказал тебе, Авессе и Еффею: „Сберегите мне молодого Авессалома!”
13 Або коли б я допусти́вся в душі своїй неправди, — а всяка річ не зата́їться перед царем! — то й ти став би проти мене“.	13 А, если бы я поступил иначе и убил бы Авессалома, это не скрылось бы от царя, и ты бы сам наказал меня».
14 І сказав Йоав: „Не буду отак зволіка́ти з тобою!“ І він узяв три стрілі́ в ру́ку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий ви́сів на сере́дині дуба.	14 Иоав сказал: «Я не буду здесь попусту терять с тобой время!» Он взял три острые палки и вонзил их в сердце Авессалома, который был ещё жив и висел на дубе.
15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вда́рили Авесало́ма, та й убили його.	15 У Иоава было десять юношей-оруженосцев. Они окружили Авессалома и убили его.
16 І засурми́в Йоав у сурму́, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав наро́д.	16 Иоав затрубил в трубу, и люди перестали преследовать израильтян.
17 I взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і наки́дали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтіка́в кожен до намету свого.	17 Затем люди Иоава взяли тело Авессалома, бросили его в лесу в глубокую яму и забросали её огромной кучей камней. Между тем все израильтяне разбежались по домам.
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царські́й долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про йме́ння моє“. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я́. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.	18 Ещё при жизни своей Авессалом поставил себе памятник в Царской долине, так как он думал: «Нет у меня сына, чтобы сохранилось моё имя». Он назвал памятник своим именем. Он называется «Памятник Авессалома» до сегодняшнего дня.
19 А Ахіма́ац, Садоків син, сказав: „Побіжу́ я й сповіщу́ цареві, що Господь ви́зволив його від руки його ворогів“.	19 Ахимаас, сын Садока, сказал Иоаву: «Позволь, я побегу и извещу царя Давида о том, что Господь разбил его врагов».
20 І сказав йому Йоав: „Не ти вісник цього дня, а сповісти́ш іншого дня. А цього дня не сповісти́ш тому́, що це ж царськи́й син помер“.	20 Но Иоав повелел ему: «Нет, ты сегодня не принесёшь весть Давиду. Ты можешь известить его в другой день, но не сегодня, так как он был царским сыном».
21 І сказав Йоав до кушита: „Іди, донеси цареві, що́ ти бачив“. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.	21 Затем Иоав сказал одному эфиопу: «Пойди и расскажи царю всё, что ты видел». Тогда эфиоп поклонился Иоаву и поспешил к Давиду.
22 А Ахіма́ац, син Садока, знову сказав до Йоава: „А нехай бу́де, що буде! Побіжу́ й я за кушитом!“ Йоав же відказав: „Пощо ти побіжи́ш, мій сину, коли нема доброї вістки?“	22 Но Ахимаас, сын Садока, снова попросил Иоава: «Что бы ни было, позволь и мне отправиться за эфиопом». Иоав ответил: «Сын мой, какую новость ты хочешь принести? За такую новость тебе не будет награды».
23 „А нехай буде, що буде, — побіжу́!“ І той сказав йому: „Біжи!“ І побіг Ахіма́ац дорогою рівнини, і ви́передив кушита.	23 Тогда Ахимаас ответил: «Чтобы там ни случилось, мне необходимо бежать к Давиду». Тогда Иоав сказал: «Беги!» Ахимаас побежал через Иорданскую долину и опередил эфиопа.
24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівни́к пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, — аж ось біжить самі́тний чоловік.	24 Давид сидел между внутренними и наружными городскими воротами. Часовой поднялся на крышу ворот в стене и, подняв глаза, увидел человека, который бежал один.
25 І кликнув вартівни́к, і доніс цареві. А цар сказав: „Якщо він сам, — вістка в устах його!“ А чоловік усе йшов та зближа́вся.	25 Часовой закричал и известил об этом царя Давида. Царь сказал: «Если человек бежит один, значит это вестник». А человек подходил всё ближе и ближе к городу.
26 І побачив вартівни́к іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: „Ось біжить самі́тний чоловік“. А цар сказав: „І цей зо звісткою!“	26 Затем часовой увидел другого бегущего человека и закричал привратнику: «Смотри, бежит ещё один человек!» Царь сказал: «И этот тоже вестник».
27 І сказав вартівник: „Я бачу біг першого, як біг Ахіма́аца, Садокового сина“. А цар сказав: „То чоловік добрий, і прихо́дить з доброю звісткою“.	27 Часовой продолжил: «Мне кажется, что первый бежит как Ахимаас, сын Садока». Царь сказал: «Он хороший человек. Он идёт с доброй вестью».
28 І кликнув Ахіма́ац, і сказав до царя: „Мир!“ І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: „Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які підне́сли були руку свою проти мого пана царя!“	28 Тогда Ахимаас выкрикнул царю: «Всё хорошо!» Он поклонился царю до земли и сказал: «Да будет благословен Господь, твой Бог! Он разбил тех, кто поднял руку против тебя, господин мой царь».
29 А цар сказав: „Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?“ І сказав Ахіма́ац: „Я бачив велике замі́шання, коли Йоав посилав царсько́го раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що́ то“.	29 Царь спросил: «Жив ли молодой Авессалом?» Ахимаас ответил: «Я видел, что там царило большое волнение, когда Иоав посылал меня, но я не знаю, в чём было дело».
30 І сказав цар: „Відійди на́бік, стань отут“. І той відійшов на́бік та й став.	30 Тогда царь приказал: «Отойди в сторону и подожди». Ахимаас отошёл в сторону и стал ждать.
31 Аж ось прихо́дить кушит. І сказав кушит: „Нехай при́йме звістку мій пан цар, бо сьогодні ви́зволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе“.	31 Затем пришёл эфиоп и сказал: «Господин мой царь, вот добрая весть для тебя! Сегодня Господь наказал всех, кто поднялся против тебя!»
32 І сказав цар до кушита: „Чи гаразд із моїм юнако́м Авесаломом?“ І сказав кушит: „Нехай станетья, як тому юнако́ві, ворогам мого пана царя та всім, що повста́ли на тебе на зло!“	32 Царь спросил эфиопа: «Всё ли благополучно с молодым Авессаломом?» Тогда эфиоп ответил: «Пусть с твоими врагами и со всеми, кто замышляет зло против тебя, будет то, что постигло этого юношу».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

2-а Самуїлова

Розділ 18

2-я книга Царств

Глава 18

2-а Самуїлова

Розділ 18

2-я книга Царств

Глава 18

Старий завіт

Новий завіт

2-а Самуїлова

Розділ 18

2-я книга Царств

Глава 18

2-а Самуїлова

Розділ 18

2-я книга Царств

Глава 18

Старий
завіт

Новий
завіт